Уявіть лист: «звільніть приміщення». Дім, де ви прожили 20 років, раптом називають нежитловим — і просять на вихід. Виселення з нежитлового приміщення здавалося питанням формальності, доки Верховний Суд 3 червня 2026 року не став на бік людини, а не паперу.
Папір каже «медпункт», а життя — «дім»
До цього логіка була проста: у технічному паспорті статус «нежитлове» — отже, проживати тут не можна, виселення законне. Так виселяли людей з колишніх гуртожитків, службових кімнат, адмінбудівель, де вони фактично жили десятиліттями.
Військовий пенсіонер у справі №521/5433/24 прожив у приміщенні колишнього медпункту понад 20 років — із дозволу, з офіційною реєстрацією. Коли його спробували виселити, посилаючись на «нежитловий» статус, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (рішення від 3 червня 2026 року) відмовив у виселенні.
Суд сформулював принцип:
> «Формальний статус приміщення як нежитлового не виключає визнання його житлом, якщо особа фактично проживає в ньому тривалий час».
Тобто вирішує не запис у техпаспорті, а реальне життя: скільки років ви тут, чи це ваше єдине житло, чи є у вас зв’язок із цим місцем. А виселення без надання іншого житла суд назвав непропорційним втручанням у право на житло за статтею 8 Європейської конвенції (право на повагу до житла).
Родина із колишнього гуртожитку
Уявіть родину, яка 30 років живе в кімнаті колишнього заводського гуртожитку. Новий власник показує техпаспорт: будівля «адміністративна», виселяйтесь. Раніше це майже завжди означало програш.
Тепер у вас є інструмент. Щоб довести, що цей «нежитловий» куток — ваш дім, зберіть: свідчення сусідів, старі фотографії, квитанції за комуналку за всі роки, довідку зі школи, куди ходили діти з цієї адреси. Усе це доводить фактичне проживання.
Чому це важливо саме зараз: для пенсіонера чи родини з дітьми втрата єдиного житла означає опинитися на вулиці без коштів орендувати нове — а оренда однокімнатної квартири це 8-12 тисяч гривень щомісяця, неподьомна сума для людини на пенсії. Тому суд і дивиться на наслідки виселення, а не лише на запис у документах.
Чесне попередження: не ігноруйте судові повістки в надії, що проблема зникне. Пасивність обернеться проти вас — суд може вирішити, що ви не вважали це місце своїм житлом.
Що робити, якщо вас виселяють
Крок 1. Не звільняйте приміщення «добровільно» на усну вимогу — вимагайте письмову позовну заяву через суд.
Крок 2. Зберіть докази тривалого проживання: реєстрація, квитанції, свідки, фото. Що довший і безперервніший період — то сильніша позиція.
Крок 3. У запереченні на позов про виселення пошліться на справу №521/5433/24 та статтю 8 Конвенції — виселення без альтернативного житла непропорційне. На цьому кроці краще залучити адвоката, бо доведеться доводити пропорційність і збирати докази в систему.
Ключове, що варто запам’ятати: суд зважує інтереси обох сторін. Якщо власник доведе, що приміщення критично потрібне для роботи лікарні чи іншої суспільної функції, а вам реально пропонують інше житло — шанси втримати приміщення падають. Тому ваша позиція найсильніша саме тоді, коли це ваше єдине житло і альтернативи вам ніхто не дає.
Де застосовувати негайно
Ця позиція вже працює у спорах про виселення з колишніх гуртожитків, службового житла та приміщень із «нежитловим» статусом, де людина проживає роками. Вона також підсилює захист у справах, де власник або держорган намагається звільнити будівлю «під реконструкцію» чи продаж, ігноруючи фактичних мешканців. Якщо проживання тривале, безперервне і це єдине житло — суд оцінюватиме реальні обставини, а не лише запис у документах.
Текст рішення: Постанова КЦС ВС у справі №521/5433/24 від 3 червня 2026 року — Єдиний державний реєстр судових рішень

