Сучасне суспільство України як ніколи потребує не абстрактних гасел, а живих людських орієнтирів. Віктор Іванович Шишкін – яскравий представник правової спільноти сучасності, чиї наукові результати тривалий час залишатимуться точкою відліку для професійних дискусій та обговорень та чия небайдужість до проблем функціонування держави стала поштовхом для формування нової платформи суспільної взаємодії – ГО «Феміда ПРО».
Віктор Іванович Шишкін – один із співавторів Конституції незалежної України,автор низки законів, депутат Верховної Ради України трьох скликань, перший Генеральний прокурор незалежної України, суддя Конституційного Суду, правозахисник, науковець, автор наукових та історичних праць, ідейний натхненник ГО «Феміда ПРО», людина, чиї цінності, професійний досвід, глибокі знання та моральні переконання формували Українську державність періоду незалежності.
Віктор Іванович народився у м. Тираспіль (Молдавська РСР). У 1973 році закінчив Тираспільське технічне училище № 2. У 1981-му – юридичний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечнікова, після закінчення якого був обраний суддею Олександрівського районного народного суду Кіровоградської області. Професійний шлях судді Віктор Іванович продовжив на посаді народного судді Кіровського районного народного суду Кіровограда (на сьогодні Кропивницький) у 1982–1985 рр., пізніше (1985–1990 рр.) – на посаді судді Кіровоградського обласного суду та заступника голови цього суду.
Досвід роботи з правом не в теорії, а в реальних життєвих умовах, став поштовхом для реалізації потенціалу в нормотворчій діяльності. Віктор Іванович був народним депутатом України I–III скликань (1990, 1994 та 2014 роки), заступником голови Комісії Верховної Ради України з питань законодавства та законності. У 1996 році Віктор Шишкін отримав почесне звання «Заслужений юрист України».
З 1991 по 1993 рр. Віктор Іванович обіймав посаду Генерального прокурора України. Віктор Шишкін став першим Генеральним прокурором незалежної України. Період очолювання Генеральної прокуратури відзначився становленням даного національного інституту, основними цінностями якого були прозорість діяльності, чесність та непідкупність посадовців. Знаковою подією того періоду було представництво інтересів фігурантів справи «Україна без Кучми» – політичного опозиційного руху за наслідками кампанії протестів в Україні у 2000–2001 рр., які крім іншого (послаблення впливу силових відомств, децентралізації влади, наділення її ідеалами демократичності та прозорості) вимагали проведення незалежної експертизи у справі зниклого журналіста Георгія Гонгадзе (за гаслом «Хочемо правди»). Рух «Україна без Кучми» став одним із важливих проявів громадянської активності українського суспільства, що передував Помаранчевій революції 2004 року та сприяв консолідації громадянської позиції у контексті боротьби за демократичну владу та знищення авторитарного режиму і корупційних проявів у державі. Шишкін розумів, що не людина повинна існувати для держави, а держава для людини. Основа моральних переконань Віктора Івановича не була «зручною» для влади, проте, вірність собі зберегла почуття самоцінності та чесності.
За каденції третього Президента України В. Ющенка Віктора Шишкіна було призначено суддею Конституційного Суду України у листопаді 2005 року (4 серпня 2006 р. складено присягу). Посаду судді КСУ Віктор Іванович обіймав до 2015 року, а саме – 21 липня, коли Президент України П. Порошенко своїм указом звільнив Віктора Шишкіна. Сам Віктор Іванович досить критично оцінив процедуру свого звільнення, оскільки указ президента було видано з порушенням законодавчо встановленого 9-ти річного конституційного терміну – на два тижні раніше до його завершення.
Професійний шлях на посаді судді Конституційного Суду дозволив Віктору Івановичу осягнути нові горизонти юридичної професії. Абсолютна небайдужість до покликання юриста роками формувала бажання безпосередньо впливати на процеси правотворення та правозастосування.
Момент завершення суддівської кар’єри Віктора Шишкіна співпав з новим етапом державотворення нашої країни. У той час закладалися основи формування антикорупційних інститутів і формування нових органів влади як наслідку реформування антикорупційного законодавства та прийняття нового Закону України «Про запобігання корупції» (2014 р.). У 2015 році Віктора Івановича було призначено Верховною Радою України членом конкурсної комісії на громадських засадах з відбору кандидатів на зайняття адміністративних посад у спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Виконанню покладеної місії сприяв досвід на посаді Генерального прокурора України та розуміння стану здійснення реального правосуддя у державі.
Як державний діяч Віктор Шишкін продовжує відстоювати ідеали верховенства права, а головне – втілювати їх у своїй професійній діяльності. Бажання пошуку справедливості та об’єктивна оцінка обставин не дозволяли погоджуватись на компроміси провладних структур та окремих «акторів» політикуму, а чітка позиція та розуміння права як моралі, а не політичного інструменту, сформували власну систему переконань, які не завжди відповідали та відповідають до сьогодні інтересам влади.
Беручи участь у підготовці ключових державотворчих документів України, Віктор Іванович дотримувався власних непохитних принципів, які залишились основою його професійного шляху. Віктор Шишкін – один із противників скандальних рішень Конституційного Суду 2010 року № 2-рп/2010, у результаті прийняття якого було повернення до президентсько-парламентської форми правління та розширено повноваження тодішнього «легітимного» президента В. Януковича.
Віктор Іванович також виступав проти продовження перебування Чорноморського флоту рф у АР Крим та піддавав жорсткій аргументованій критиці підписані у 2010 році В. Януковичем та колишнім президентом рф Д. Мєдвєдєвим так звані «Харківські угоди», які штучно, з порушенням норм Основного Закону України дозволили розміщення флоту рф на території нашої держави.
Багаторічний описаний досвід Віктор Шишкін зміг втілити у кількох книгах, які стали справжньою знахідкою для сучасної української публіцистики: «Чому я був проти» (2018 рік) та «Нариси мого суспільного життя» (2025 рік).
«Чому я був проти» – збірка окремих позицій, думок, авторських коментарів, аргументацій Віктора Шишкіна як судді Конституційного Суду у тих справах, в яких Віктор Іванович мав власну позицію та відстоював дотримання верховенства права. Особливу увагу приділено таким суспільним резонансним проблемам, як нелегітимність влади В. Януковича, політична корупція у судах, про рішення Конституційного Суду про незаконне збагачення, а також про роль Конституції Пилипа Орлика 1710 року у формуванні національної свідомості та державності.
Книга «Нариси мого суспільного життя» стала збіркою історичних фактів, власних міркувань та критичної оцінки окремих періодів становлення Української держави, втілених у 25 нарисів, які описують події, починаючи з процесу підготовки проголошення незалежності України до перших етапів боротьби проти повномасштабного вторгнення ворога у 2022 році. Під час презентації видання Віктор Іванович зазначив: «Сподіваюся, що головним читачем буде майбутнє покоління».
Віктор Шишкін також є автором понад 100 наукових публікацій (одноосібних та у співавторстві) в Україні та за кордоном (автор видання «Конституційне право на оскарження в суді дій посадових осіб», 1990 р., монографії «Забезпечення прав людини в судочинстві США», 2000 р., наукового видання «Судові системи країн світу», 2001 р., співавтором книги «Оскарження й перегляд судових рішень в Україні», 2003 р., автором двадцяти статей Юридичної енциклопедії (т. т. 1–6, 1998–2004). До кола наукових інтересів Віктора Шишкіна входять дослідження ролі Конституції, формування конституційного ладу України, проблемні питання приватизації української землі та надр, реформування системи судоустрою України, гармонізація національного законодавства.
Роками сформоване бажання відбудови незалежної України сприяло активній волонтерській діяльності Віктора Шишкіна. У лютому 2022 року ним було створено добровольчий батальйон ОУН № 25 ДФТГ м. Києва.
Варто визнати, що на сьогодні система правосуддя України потребує фундаментальних змін. Деформація політичної волі, корупція на всіх рівнях, відсутність суспільної довіри до суду – лише деякі з проблем, які наріжним каменем стоять перед Українською державою. Звичайно, «сприяли» цьому систематичні хаотичні дії, основною метою яких було задоволення інтересів влади, а не народу. В той же час, незручна правда рідко подобається тим, про кого її говорять.
Саме для побудови плацдарму змін і було започатковано ГО «Феміда ПРО» – об’єднання правозахисників, суддів, адвокатів, військових, небайдужих громадян з метою відновлення віри у справедливість Феміди.
