Повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України стала ключовим чинником радикальних змін у суспільному житті країни, серед сфер, які зазнали найглибшого впливу, є освіта та наука. Війна поставила перед українською освітньою та науковою спільнотами низку непростих завдань, пов’язаних із забезпеченням безперервності навчального процесу, збереженням кадрового потенціалу, адаптацією до безпекових умов і трансформацією науково-освітньої інфраструктури.
Наслідки війни для освіти і науки України
Російська агресія спричинила масштабні руйнування по всій Україні, за даними МОН, 4456 закладів освіти постраждали внаслідок бойових дій, 408 з них зруйновано повністю – це створило серйозні перешкоди для безпечного та якісного навчання. У багатьох регіонах навчальні процеси вимушено відбуваються в онлайн-форматі або за змішаною моделлю через загрози ракетних ударів. За результатами досліджень, значна частина здобувачів освіти й педагогічних працівників стикнулася з недостатнім рівнем доступу до мережі Інтернет, технічними обмеженнями та зниженням ефективності освітньої взаємодії. Крім того, додався новий виклик – тривалі відключення електроенергії, спричинені воєнними діями та втратами в енергетичній інфраструктурі України. Нестабільне електропостачання негативно позначилося на професійній діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників. Викладачі змушені адаптувати навчальні матеріали до асинхронних форматів, переносити заняття, змінювати методи оцінювання та комунікації зі здобувачами освіти. Це призвело до зростання професійного навантаження, емоційного вигорання та зниження мотивації. Сукупність зазначених чинників спричинила посилення нерівності в доступі до якісної освіти. Українські науковці наголошують, що нерівний доступ до цифрових технологій трансформується у нерівні освітні можливості, що, в свою чергу, матиме довгострокові негативні наслідки для людського потенціалу держави.
Участь України у міжнародному дослідженні PISA-2022, яке проводилось в жовтні 2022 року, дозволила зафіксувати негативні тенденції у навчальних досягненнях учнів. Зокрема: читання – на 38 пунктів нижче, наука – на 19 пунктів, математика – на 12 пунктів нижче середніх показників минулих років. Ці дані свідчать про суттєве зниження результативності навчального процесу, що частково пов’язано з частими перервами, дистанційним форматом і психологічним навантаженням на учнів. Можемо прогнозувати, що результати міжнародного оцінювання PISA-2025, проведеного в Україні у березні 2025 року, продемонструють лише незначне покращення показників порівняно з попереднім циклом дослідження. Водночас оприлюднення офіційного звіту за результатами цього оцінювання очікується у 2026 році, що дасть змогу здійснити ґрунтовний аналіз динаміки навчальних досягнень українських учнів в умовах тривалих кризових викликів.
Наука в Україні також зазнала значних втрат. За даними ЮНЕСКО, близько третини дослідницьких інститутів були пошкоджені чи знищені, значна кількість науковців була змушена евакуюватися чи працювати дистанційно. Аналітичні дослідження свідчать про значний відтік наукового потенціалу, приблизно 10–20% науковців були змушені залишити свої робочі місця, а частина активних фахівців взагалі покинула країну. Це створює довгострокові ризики для наукового розвитку України, суттєво впливає на обсяги наукових досліджень. Оцінки Національної академії наук України вказують на серйозні фінансові втрати й зменшення бюджетних фондів, виділених на фундаментальні наукові проекти, що спричинило скорочення штатів і працевлаштування науковців на неповний робочий день.
Реформування освіти і науки України
Попри війну, продовжується інвестування в сучасну і безпечну освітню інфраструктуру: будівництво підземні шкіл, як повноцінних освітніх установ з вбудованими укриттями, спортивними залами, їдальнями та бібліотеками, реконструкція та відновлення шкіл, які постраждали від бойових дій, оснащення сучасних освітніх просторів, енергоефективні оновлення – проекти з реконструкції шкіл із впровадженням альтернативних джерел енергії. Це підвищує здатність системи освіти функціонувати навіть у критичних умовах. Активно впроваджуються цифрові сервіси, електронні додатки до підручників, єдина система вступу для іноземних студентів та інтеграція великої кількості шкіл до державної освітньої екосистеми «Мрія». Також за даними МОН в 2025 році було підвищено цифрову компетентність понад 185 тис. педагогів.
Одним із центральних завдань реформ є сучасне осмислення змісту освіти з акцентом на компетентнісному підході, цифрових навичках і безпеці. В 2025 році було затверджено нові державні стандарти дошкільної освіти та започатковано пілотування реформи старшої школи, що передбачає профільну середню освіту з гнучкими освітніми траєкторіями для старшокласників. Забезпечено також корегування змісту траєкторій для учнів, які перебувають за кордоном або на тимчасово окупованих територіях. У ширшому контексті, стратегічний план МОН до 2027 року «Освіта переможців» визначає ключові цілі реформи, зокрема через адаптацію до викликів війни, створення інклюзивного середовища та партнерських підходів у навчанні.
Реформа професійної освіти, зокрема законодавчі зміни до Закону України «Про професійну освіту», спрямована на автономізацію закладів, зменшення бюрократичних бар’єрів та посилення ролі підприємств і громад у підготовці кадрів. Це створює передумови для тіснішої співпраці між освітою, бізнесом і ринком праці.
У вищій освіті оновлено стратегію розвитку з урахуванням воєнних викликів на 2022–2032 роки та затверджено операційний план на 2025–2028 роки. Основні акценти: підтримка навчання в очному форматі там, де це безпечно, модернізація університетської мережі з урахуванням демографічних змін, розвиток STEM-напрямів та цифрових компетентностей, а також посилення потенціалу вищої освіти у післявоєнний період.
У грудні 2025 року Верховна Рада України прийняла у другому читанні і в цілому проект Закону про академічну доброчесність, який не має аналогів у державах європейського простору, заклав системні правові засади формування культури академічної доброчесності в освіті та науці відповідно до європейських стандартів, визначає базові цінності академічної доброчесності, встановлює обов’язкові принципи і правила для учасників освітнього та наукового процесів, а також регулює механізми запобігання порушенням і відповідальність за них. Прийняття цього нормативного акта спрямоване на підвищення якості освіти і наукових досліджень, забезпечення довіри до результатів навчальної та наукової діяльності, утвердження етичних стандартів академічної спільноти та посилення суспільної відповідальності за дотримання принципів чесності й авторського права.
Важливу роль у подоланні кризових наслідків відіграють громадські організації та ініціативи, які доповнюють державні механізми, запроваджуючи інноваційні освітні, психосоціальні та компенсаторні практики. Їхня діяльність спрямована передусім на подолання освітніх втрат, підтримку вразливих категорій здобувачів освіти, збереження безперервності навчального процесу та забезпечення психосоціальної стабільності учасників освітнього середовища. Вагомим здобутком громадських організацій є впровадження передових та гнучких освітніх практик, які дозволяють адаптувати навчання до нестабільних безпекових умов. Через реалізацію програм наставництва, додаткового навчання, психологічної підтримки та підвищення цифрової і професійної компетентності педагогів, сприяють збереженню кадрового потенціалу та підвищенню стійкості освітньої системи. Сьогодні громадські організації в Україні виконують не лише допоміжну, але й стратегічну функцію, доповнюючи державні механізми управління освітою. Їхній внесок полягає у створенні умов для збереження людського капіталу та формування адаптивної моделі освіти, здатної забезпечити як функціонування системи в кризових умовах, так і її подальший розвиток у повоєнний період. Громадські організації, професійні спілки освітян, науковців та студентів – це те ядро, яке здатне просувати реформи, моніторинг та лобіювання позитивних і необхідних змін.
В Україні триває системна трансформація наукового середовища, ключовим елементом якої стало запровадження масштабної державної атестації наукової діяльності на основі уніфікованої методології оцінювання. Отримані результати слугуватимуть підґрунтям для впровадження з 2026 року нової моделі фінансування науки, орієнтованої насамперед на якість, результативність та суспільний і науковий вплив досліджень. Паралельно розроблено концепцію «Національної системи дослідників України», що передбачає встановлення єдиних правил оцінювання наукової діяльності вчених за сукупністю показників, зокрема публікаційною активністю, патентуванням та участю в грантових програмах. Запровадження окремих рейтингів для молодих науковців покликане підвищити прозорість розподілу ресурсів і створити додаткові стимули для розвитку наукового потенціалу.
Водночас держава спільно з міжнародними партнерами реалізує ініціативи для підтримки наукової діяльності. Зокрема, Україна посилює інтеграцію в європейський науковий простір, розширює доступ до міжнародних баз даних, а також розробляє програми підтримки науковців та інституцій для відновлення потенціалу після завершення війни. Українські дослідники також активно впроваджують нові підходи в організації наукової діяльності, зокрема через співпрацю з міжнародними фондами, розвиток публікаційної активності в режимі відкритого доступу та використання цифрових платформ для спільних проектів. Міжнародна співпраця є ключовим механізмом системних трансформацій української освіти та науки. Понад 35 урядів іноземних країн і близько 90 міжнародних організацій підтримують освітні та наукові інституції на всіх рівнях. Загальний обсяг фінансування спільних програм, зокрема проектів Світового банку, перевищує 650 млн доларів США, а проекти відновлення інфраструктури — понад 70 млн євро. Міжнародна коаліція підтримки української науки сформувала портфель ініціатив на понад 130 млн євро. Одночасно відбувається активна інтеграція України в європейський освітній і науковий простір, а Єврокомісія відзначає прогрес реформ, реалізованих МОН, як системний та ефективний.
Українська освіта та наука зазнала безпрецедентного випробування у воєнний період. Освіта в умовах воєнного стану функціонує в ситуації поєднання інфраструктурних втрат, порушення сталості навчального процесу, поглиблення соціальної та цифрової нерівності, а також значного психологічного навантаження на учасників освітнього процесу. Незважаючи на ці чинники, освітня та наукова спільноти продемонстрували високий рівень адаптивності та здатність до трансформацій. Збереження та відновлення якості освіти в умовах війни потребує системного підходу, заснованого на поєднанні безпекових, педагогічних, соціальних і управлінських рішень. Лише за умови консолідації зусиль держави, громадянського суспільства та міжнародних партнерів освіта може виконати свою стратегічну функцію – забезпечити стійкість суспільства та закласти підґрунтя для повоєнного відновлення і розвитку країни.
