За педагогічними і науково-педагогічними працівниками, мобілізованими за призовом, середній заробіток зберігався до 24 грудня 2023 року — попри те, що для решти працівників цю гарантію скасували ще 19 липня 2022 року.
Наказ про припинення виплат вийшов 19 липня 2022 року — того самого дня, коли набрав чинності новий закон. Професор кафедри тактико-спеціальних дисциплін на той момент четвертий місяць командував бригадою: його мобілізували 8 березня 2022-го. Спір, який із цього виріс, пройшов три інстанції, тричі змінив результат і закінчився сумою 394 757,09 грн. Це приблизно рік і чотири місяці його довоєнного заробітку.
Дві норми, які вказували в різні боки
До 19 липня 2022 року частина 3 статті 119 КЗпП звучала так: за мобілізованим працівником «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток». Закон №2352-IX від 1 липня 2022 року замінив цю формулу на коротшу — «зберігаються місце роботи і посада». Гарантію заробітку прибрали.
Але паралельно діяла частина 2 статті 57 Закону «Про освіту»: у разі проходження педагогічним чи науково-педагогічним працівником військової служби за призовом під час мобілізації за ним «зберігається попередній середній заробіток». Цю норму Закон №2352-IX не чіпав. Її прибрали лише Законом №3494-IX від 22 листопада 2023 року, чинним з 24 грудня 2023-го.
Є і третя норма, яка зробила ситуацію по-справжньому спірною. Частина 2 статті 39 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» перелічує гарантії мобілізованих і посилається одночасно і на статтю 119 КЗпП, і на статтю 57 Закону «Про освіту». Тобто законодавець в одному реченні відіслав до двох норм, які після липня 2022 року говорили різне.
У чому саме складність
Обидва закони мають однакову юридичну силу. Один — загальний і новіший, другий — спеціальний і старіший. Стаття 71 Закону «Про нормативно-правові акти» дає для колізій два критерії в одному реченні: застосовується акт, що набрав чинності пізніше, або той, що встановлює спеціальні положення.
У цій ситуації обидва критерії ведуть у протилежні боки. Новіший — КЗпП, отже заробітку немає. Спеціальний — Закон «Про освіту», отже заробіток є. Норма про вирішення колізій сама породила колізію.
Позиції сторін
Позивач будував вимогу на статусі: він науково-педагогічний працівник, а для цієї категорії спеціальний закон гарантію зберіг. Просив 465 667,20 грн за період з 20 липня 2022 року по 20 березня 2024-го, спираючись на частину 2 статті 57, а після 24 грудня 2023 року — ще й на статтю 57-1 Закону «Про освіту».
Академія заперечувала за трьома лініями. Перша: КЗпП — основний акт трудового законодавства, і зміни до нього були визначальними. Друга: держава замінила виплату роботодавця власними виплатами військовим за постановою КМУ №168 — 30 тисяч гривень щомісяця, а за участь у бойових діях до 100 тисяч. Третя, найнесподіваніша: науково-педагогічні працівники за статтею 23 Закону про мобілізацію мали обов’язкову відстрочку, тож примусовому призову позивач не підлягав.
Про те, як науковцям та іншим категоріям громадян правильно оформити відстрочку від мобілізації та не втратити чинну, ми розповідали в окремому матеріалі.
Як оцінили три інстанції
Личаківський районний суд Львова 28 травня 2024 року позов задовольнив частково і стягнув 166 157,81 грн. Суд визнав пріоритет спеціальної норми, спираючись на постанову КЦС ВС від 16 жовтня 2023 року у справі №718/209/23. У вимогах за статтею 57-1 відмовив: ця стаття не входить до переліку гарантій у частині 2 статті 39 Закону про військовий обов’язок.
Львівський апеляційний суд 3 лютого 2025 року рішення скасував і у позові відмовив повністю, ще й стягнувши з позивача 2 494 грн судового збору. Логіка: зміни до статті 119 КЗпП «були основою для інших законів, у які поступово вводилися зміни», а рівність працівників не допускає, щоб одна категорія зберігала гарантію, яку решта втратила.
Людською мовою: апеляція побачила в змінах єдиний задум законодавця — спершу правку в КЗпП, потім, із запізненням, в галузевому законі. Розрив між липнем 2022-го і груднем 2023-го вона прочитала як технічну затримку, а не як окрему волю зберегти гарантію.
Верховний Суд 7 травня 2025 року постанову апеляції скасував. Ключове формулювання: «спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України “Про освіту”) має перевагу над загальною (частина третя статті 119 КЗпП України) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма не скасовує спеціальної норми».
Людською мовою: новий загальний закон не скасовує автоматично старий спеціальний. Якщо законодавець хотів прибрати гарантію для освітян — він мав змінити саме Закон «Про освіту». І зробив це, але через рік і п’ять місяців.
Суму ВС теж перерахував. Середньоденний заробіток 1 058,33 грн перша інстанція помножила на 157 днів, позивач наполягав на 521 дні. ВС нарахував 373 робочі дні — розрахунок ведеться за робочими, а не календарними днями за Порядком №100. Вийшло 394 757,09 грн, з яких утримуються податки і збори.
Уявіть двох людей, мобілізованих одного дня
Викладачка університету і машиніст гірничих виїмкових машин отримали повістки в один тиждень. Після 19 липня 2022 року роботодавці обом припинили виплати.
Окрім втрати заробітку, мобілізовані стикаються і з іншими фінансовими труднощами — наприклад, коли податковий борг продовжує зростати під час служби, що також потребує законодавчого врегулювання.
Викладачка за позицією ВС мала право на середній заробіток до 24 грудня 2023 року. Машиніст — ні: у справі №204/10216/22 суди всіх інстанцій відмовили, бо для нього діяла лише стаття 119 КЗпП. Так само відмовили працівникові банку у справі №753/12209/22.
Різниця не в тому, хто де служив і як довго. Різниця виключно в тому, чи згадав законодавець його професію в окремому законі.
Чого Верховний Суд не сказав
Ключове — суд не визначив, хто саме вважається науково-педагогічним працівником. Позиція про пріоритет спеціальної норми не відповідає на питання, чи належить до цієї категорії конкретна посада. Саме на цьому застрягла паралельна справа №300/842/23: 13 березня 2025 року КАС ВС повернув її на новий розгляд, бо апеляція не оцінила довід роботодавця, що посада позивача була адміністративною, а не науково-педагогічною. Там же ВС поставив і питання, чи взагалі цей спір належить до адміністративної юрисдикції.
Друга незакрита ділянка — служба за контрактом. Стаття 57 у старій редакції говорила про призов під час мобілізації і призов резервістів. Про контракт у ній не йшлося, і ВС цього питання не торкався.
Третя — стаття 57-1 Закону «Про освіту», на яку позивач посилався за період після 24 грудня 2023 року. ВС прямо зазначив, що перевіряє рішення лише в частині статті 57, тож висновку щодо статті 57-1 у постанові немає.
Чесно про ризик: позиція стосується періоду, який закінчився 24 грудня 2023 року. Для тих, хто звертається до суду тепер, на перший план виходять строки звернення — а це окреме питання, яке в цій справі суди по суті не вирішували.
Що з цієї справи видно
У цій категорії спорів вирішальним виявилось не те, як довго людина служила і скільки отримувала від держави, а вузьке питання: чи потрапляє її посада під формулювання спеціального закону. Суди звертали увагу на дату наказу роботодавця, редакцію норми, чинну саме на цю дату, і на документальне підтвердження статусу працівника. Розмір виплати при цьому визначався не самим спором, а арифметикою за Порядком №100 — і саме на ній помилилися і позивач, і суд першої інстанції.
Текст рішення: Постанова КЦС ВС у справі №463/2695/24 від 07.05.2025 — Єдиний державний реєстр судових рішень
Апеляція: Постанова у справ 463/2695/24 Львівського апеляційного суду від 03.02.2025
Перша інстанція: Рішення у справ 463/2695/24 Личаківського районного суду м. Львова від 28.05.2024
Питання статусу посади: Постанова КАС ВС у справі №300/842/23 від 13.03.2025
Часті запитання
Чи зберігався середній заробіток мобілізованим педагогічним працівникам після 19 липня 2022 року?
За позицією Верховного Суду у справі №463/2695/24 — так, до 24 грудня 2023 року, коли гарантію виключили з частини 2 статті 57 Закону «Про освіту» Законом №3494-IX.
Чому іншим мобілізованим працівникам середній заробіток не зберігався?
Для них діяла лише частина 3 статті 119 КЗпП, з якої слова про середній заробіток виключили Законом №2352-IX з 19 липня 2022 року. Спеціального закону з окремою гарантією для їхніх професій не було.
За якими днями рахують суму — календарними чи робочими?
За робочими. У справі №463/2695/24 Верховний Суд застосував Порядок обчислення середньої заробітної плати №100 і нарахував 373 робочі дні замість 521 календарного, на якому наполягав позивач.
