Цифрові технології на сьогодні є найбільш прогресивним напрямом розвитку людства. Не викликатиме заперечень той факт, що цифровізація охоплює усі сфери діяльності людини, і сфера функціонування публічної влади не є виключенням.
Впровадження сучасних рішень у публічний сектор, з одного боку, є об’єктивною необхідністю заміни застарілих процесів прийняття публічних рішень, вирішення громадських питань та впливу на суспільство, а з іншого – наслідком суспільних трансформацій, у процесі реалізації яких цифровізація займає ключове місце з урахуванням поточних векторів розвитку людства.
Одним із найбільш сучасних технологічних проривів ХХІ століття є технологія штучного інтелекту (далі – ШІ), яка поступово впроваджується у всі рівні суспільних відносин. Використання ШІ у публічному секторі потребує додаткового дослідження, оскільки виникає ризик маніпулювання громадськістю, створення спотвореного уявлення про суспільні запити і потреби, прийняття тих публічних рішень, які не є затребуваними. Більше того, технологічна складова використання ШІ у публічній сфері потребує належного нормативного забезпечення та додаткового контролю за впровадженням відповідних змін, оскільки «людський фактор» замінюється завчасно продуманим «алгоритмом», який повинен бути підзвітним та підконтрольним окремому суб’єкту.
Український дослідник Андрощук Г. розглядає визначення ШІ в системному розумінні. Учений зазначає, що ШІ є штучно створеною людиною системою, яка здатна обробляти інформацію, яка до неї надходить, пов’язувати її зі знаннями, якими вона вже володіє, і відповідно формувати своє уявлення про об’єкти пізнання.
Група дослідників Уткіна М., Щербак Н. зазначають, що «Беручи до уваги технічну складність систем штучного інтелекту, спрямованість їх розвитку на потреби людини, залучення до функціонування штучного інтелекту широкого кола осіб і доволі високого рівня складності з’ясування відповідальних осіб у разі порушення прав інших осіб штучним інтелектом, на нашу думку, доцільним є визначення штучного інтелекту як особливого різновиду об’єктів правовідносин, у т. ч. з метою недопущення зловживань зі сторони людини у процесі використання таких систем. Враховуючи той факт, що ми попередньо визначили штучний інтелект як комп’ютерну програму, а комп’ютерна програма є об’єктом права інтелектуальної власності, що закріплено ч. 1 ст. 420 Цивільним кодексом України, можемо зробити висновок, що і штучний інтелект є об’єктом права інтелектуальної власності, на який поширюється правовий режим комп’ютерних програм». В даному випадку слід позитивно відзначити обраний підхід до визначення ШІ як об’єкту права, що значно спрощує формування наукової позиції щодо визначення його місця у системі права.
У 2018 році в правовому просторі Європи своє почесне місце зайняв надзвичайно важливий нормативно-правовий акт – Закон про штучний інтелект. Даний Закон є першим в історії актом – правовою базою щодо штучного інтелекту, яка враховує ризики, пов’язані зі штучним інтелектом, та ставить Європу на провідну позицію у світі у частині регулювання даного питання. Закон про штучний інтелект (а точніше – Регламент (ЄС) 2024/1689) – це перша в історії комплексна правова база щодо штучного інтелекту у світі. Даним Регламентом встановлено правила, що ґрунтуються на ризиках, для розробників та розповсюджувачів ШІ у конкретних сферах. Закон про ШІ є частиною ширшого пакету політичних заходів для підтримки розвитку надійного ШІ, який також включає План дій на континенті ШІ, Пакет інновацій ШІ та запуск «фабрик» ШІ. Європейська Комісія зазначає, що Закон про ШІ гарантує, що європейці можуть довіряти тому, що використовує ШІ, оскільки, не зважаючи на те, що більшість систем ШІ становлять обмежений або взагалі не становлять ризику та можуть сприяти вирішенню багатьох суспільних проблем, деякі системи ШІ створюють ризики, які ми повинні враховувати, щоб уникнути небажаних наслідків.
Регламентом (ЄС) 2024/1689 передбачається, що метою цього Регламенту є покращення функціонування внутрішнього ринку шляхом встановлення єдиної правової бази, зокрема для розробки, розміщення на ринку, введення в експлуатацію та використання систем ШІ у Європейському Союзі (далі – ЄС) відповідно до цінностей ЄС, для сприяння впровадженню людиноцентричного та надійного ШІ, забезпечуючи при цьому високий рівень захисту здоров’я, безпеки, основних прав, закріплених у Хартії основних прав Європейського Союзу, включаючи демократію, верховенство права та охорону навколишнього середовища, для захисту від шкідливого впливу систем ШІ в ЄС та для підтримки інновацій.
Зазначене дозволяє сформувати проміжний висновок про необхідність нормативного регулювання використання ШІ з метою подальшого його поширення та розвитку та уникнення можливих негативних проявів впровадження даного технологічного рішення для правового статусу та рівня захисту приватних осіб.
Регламентом також передбачено, що системи ШІ можуть бути легко розгорнуті в широкому спектрі секторів економіки та багатьох частин суспільства, включаючи транскордонні переговори, і можуть легко поширюватися по всьому ЄС. Наголошено на можливості наявності розбіжностей в національних правилах регулювання використання ШІ, які можуть призвести до фрагментації внутрішнього ринку та знизити правову визначеність для операторів, які розробляють, імпортують або використовують системи ШІ. Саме тому Регламентом підкреслено необхідність забезпечення послідовного та високого рівня правового захисту використання ШІ на всій території ЄС, щоб досягти надійного ШІ, тоді як розбіжностям, що перешкоджають вільному обігу, інноваціям, розгортанню та впровадженню систем ШІ та пов’язаних з ними продуктів і послуг на внутрішньому ринку, слід запобігати шляхом встановлення єдиних зобов’язань для операторів та гарантування єдиного захисту переважаючих міркувань суспільного інтересу та прав осіб на всьому внутрішньому ринку на основі статті 114 Договору про функціонування Європейського Союзу.
На наш погляд, прийняття даного Регламенту заклало основи для внутрішнього національного регулювання використання систем ШІ і відобразило класичний метод формування національних правових систем, які повинні адаптуватися під наддержавні вимоги. До того ж, це знизило рівень побоювань щодо визначення шляхів нормативного забезпечення у країнах-членах.
Окремим позитивним моментом є визначення необхідності проведення додаткових консультацій з питань використання персональних даних приватних осіб, оскільки Регламент містить конкретні правила щодо захисту фізичних осіб під час обробки персональних даних, що стосуються обмежень використання систем ШІ для дистанційної біометричної ідентифікації з метою правоохоронної діяльності, використання систем ШІ для оцінки ризиків фізичних осіб з метою правоохоронної діяльності та використання систем біометричної категоризації за допомогою ШІ з метою правоохоронної діяльності.
Україна також почала формувати надійну нормативу базу визначення та використання систем ШІ. Так, у 2020 році було прийнято Концепцію розвитку штучного інтелекту в Україні, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2020 р. № 1556–р. Важливим є те, що схвалення Концепції узгоджується із стратегічним планом діяльності Уряду на 2020 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2020 року № 1133. Реалізація Концепції передбачена на період до 2030 року.
Відповідно до положень Концепції, штучний інтелект – організована сукупність інформаційних технологій, із застосуванням якої можливо виконувати складні комплексні завдання шляхом використання системи наукових методів досліджень і алгоритмів обробки інформації, отриманої або самостійно створеної під час роботи, а також створювати та використовувати власні бази знань, моделі прийняття рішень, алгоритми роботи з інформацією та визначати способи досягнення поставлених завдань. В той же час передбачено і визначення галузі ШІ як напряму діяльності у сфері інформаційних технологій, який забезпечує створення, впровадження та використання технологій ШІ.
Концепцією передбачається, що пріоритетними напрямами її реалізації є: зайняття Україною значного сегмента світового ринку технологій ШІ та провідних позицій у міжнародних рейтингах (AI Readiness Index by Oxford Insights, AI Index by Stanford University тощо); створення умов для участі у діяльності міжнародних організацій та реалізації ініціатив щодо формування стратегій розвитку, регулювання та стандартизації ШІ; впровадження технологій ШІ у сфері освіти, економіки, публічного управління, кібербезпеки, оборони та інших сферах для забезпечення довгострокової конкурентоспроможності України на міжнародному ринку; забезпечення доступу до інформації (баз даних, електронних реєстрів тощо), її використання під час розроблення технологій ШІ для виробництва товарів та надання послуг; сприяння поширенню результатів досліджень у галузі ШІ та підвищенню їх якості; підвищення рівня професійної підготовки спеціалістів для забезпечення сфери технологій ШІ кваліфікованими кадрами; захист інформаційного простору від несанкціонованого втручання, забезпечення безпечного функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем; підвищення рівня безпеки суспільства шляхом застосування технологій ШІ під час розроблення заходів ресоціалізації засуджених осіб та ризику скоєння повторного правопорушення; приведення законодавства у галузі використання технологій ШІ у відповідність із міжнародними нормативно-правовими актами.
Окремо визначеною сферою реалізації Концепції є публічне управління. Для повноцінної реалізації завдань даного стратегічного акта у публічному управлінні передбачено: формування переліку адміністративних послуг, рішення за якими приймаються автоматично, за мінімальної участі державних службовців та/або співробітників державних та/або комунальних підприємств, установ, організацій; дослідження та застосування технологій штучного інтелекту у сфері охорони здоров’я, зокрема щодо протидії епідеміям та пандеміям, а також прогнозування та попередження потенційних епідемічних спалахів у майбутньому; запровадження діалогового інтерфейсу для електронних адміністративних послуг із застосуванням технологій штучного інтелекту; розвиток технологій штучного інтелекту для цифрової ідентифікації та верифікації осіб, у тому числі для надання державних послуг; застосування технологій штучного інтелекту для проведення аналізу, прогнозування та моделювання розвитку показників ефективності системи публічного управління, окремих галузей економіки під час планування, технічного регулювання та стандартизації; оптимізація процесів аналізу та оцінки міжнародних інформаційних, політичних, економічних та оборонних трендів для використання таких результатів під час прийняття управлінських рішень у зовнішній та внутрішній політиці України; застосування технологій штучного інтелекту з метою виявлення випадків неправомірного втручання у діяльність електронної системи державних публічних закупівель та інших державних електронних систем; застосування технологій штучного інтелекту для виявлення недобросовісної практики в діяльності посадових осіб та державних службовців за різними напрямами шляхом проведення аналізу текстів управлінських рішень та інших даних, які формуються в комп’ютеризованих системах/реєстрах під час провадження такої діяльності.
У 2025 році було затверджено План заходів з реалізації Концепції розвитку ШІ в Україні на 2025–2026 роки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 травня 2025 р. № 457–р , дещо раніше – розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2024 р. № 320–р було схвалено Концепцію Державної цільової науково-технічної програми з використання технологій ШІ в пріоритетних галузях економіки на період до 2026 року, а також розпочато процес формування комплексного регулювання використання ШІ в правовому полі України: Міністерством цифрової трансформації України було підготовлено White Paper on Artificial Intelligence Regulation in Ukraine. Наведені акти свідчать про формування системи заходів, які сприятимуть використанню ШІ в діяльності органів публічної влади, що є позитивним з огляду на тривалий період відсутності належної та дієвої нормативної основи застосуванні ШІ.
Технології ШІ слід визнати невід’ємною частиною будь-яких соціальних процесів та зв’язків. Не зважаючи на технологічну складову та технічний базис, системи ШІ впевнено зайняли власне місце як у приватному, так і публічному секторі.
Підсумовуючи аналіз наукових позицій та підходів, вважаємо за доцільне зазначити, що ШІ у сфері функціонування публічної влади на даному етапі технологічного розвитку характеризується наступними ознаками: має нормативну основу впровадження, що позитивно відзначається на вдосконаленні процесів публічного управління та адміністрування; може бути реалізованим через відповідну діяльність конкретних органів державної влади, які в свою чергу формують та реалізують цифрову політику держави (Кабінет міністрів України, Міністерство цифрової трансформації України, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, профільні міністерства), що свідчить про наявність інституційної складової у системі адміністративного регулювання використання ШІ; є сучасним цифровим технологічним рішенням, що може бути реалізовано за рахунок комплексного підходу.
З урахуванням недостатнього, на наш погляд, нормативного забезпечення використання ШІ публічної владою (відсутністю окремого закону, який визначає правовий статус ШІ та порядок його використання, захисту тощо), основними проблемними аспектами його реалізації є: відсутність системи правових гарантій використання технологій ШІ; ризик недобросовісного використання систем ШІ публічною владою з порушення основ використання персональних даних; необхідність тривалого періоду адаптації систем ШІ під реальні потреби суспільства та держави для досягнення максимальних показників результативності таких систем та уникнення дискримінаційних вад; необхідність передбачення інструментів та механізмів захисту честі, гідності, ділової репутації приватних суб’єктів при використанні результатів діяльності систем ШІ у публічному секторі. Наведені аспекти потребують тривалого та ефективного реформування діючої правової системи задля добросовісного і справедливого використання сучасних цифрових рішень.
