Ваш клієнт виграв тендер у 2024 році і поставив обладнання Ковельській лікарні за 1,439 мільйона гривень. Через рік АМКУ виявив «узгоджену поведінку» з ще одним учасником. Тепер обласна прокуратура подає позов: визнати договір недійсним і повернути всі гроші у держбюджет. До 28 квітня 2026 року це означало програшну позицію автоматично — суд приймав висновок АМКУ як остаточне доведення. Касаційний господарський суд Верховного Суду у справі №903/997/25 переписав ці правила і встановив, що недійсність тендерного договору вимагає набагато більшого, ніж штамп АМКУ.
Удар прокурора: коли висновок АМКУ більше не = вирок договору
Сценарій повторюється сотні разів на рік. Антимонопольний комітет на підставі ст. 6 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» виявляє антиконкурентні узгоджені дії учасників публічної закупівлі — спільну IP-адресу, ідентичні помилки у тендерних пропозиціях, синхронні відмови. Накладає штрафи. Прокуратура з тим висновком на руках подає позов за ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України — про визнання правочину недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, із стягненням усього отриманого за договором у дохід держави. До 28.04.2026 р. практика господарських судів першої інстанції була неоднорідною: частина визнавала договори недійсними майже автоматично, інша вимагала додаткового доведення шкоди. КГС ВС у справі №903/997/25 від 28 квітня 2026 року поставив крапку: сам факт антиконкурентних дій не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави. Прокурор зобов’язаний довести три самостійні складові — фактичну шкоду державі, безпідставне збагачення відповідача та винятковий характер порушення. Без усіх трьох ч. 3 ст. 228 ЦК не застосовується.
Окремо наша редакція аналізувала, як той самий інструмент — статтю 228 ЦК — Верховний Суд застосовує для визнання нікчемними правочинів для обходу санкцій.
Крок 1: атака на «шкоду» — ціна як головний доказ
Перший складник трискладового тесту — фактична шкода державі. Це не презумпція з висновку АМКУ, а самостійний предмет доведення. Стратегія захисту: довести, що ціна договору відповідала ринку або була нижчою. Інструменти — висновок незалежного експерта про ринкові ціни на дату тендеру, аналіз цін схожих контрактів у Prozorro за рік до і після, документи про фактичну якість постачання (акти приймання, гарантійні зобов’язання). Якщо договір виконано за ринковою ціною і якісно — шкоди державі немає, навіть якщо процедура була формально порушена. Підводний камінь — прокурор може намагатись довести шкоду через альтернативні дешевші пропозиції від виключених учасників. Зустрічний аргумент: чи були ті пропозиції технічно прийнятні, і чи відображають вони ринкову ціну, а не демпінг.
Крок 2: «винятковий характер» — поріг, який треба підняти
Другий складник — винятковий характер порушення. КГС ВС у справі №903/997/25 чітко дав зрозуміти, що йдеться не про будь-яке порушення процедури, а про грубе, навмисне і таке, що мало значні економічні наслідки. Технічна узгодженість IP-адрес у малих ФОПів-родичів — це порушення, але не «виняткове». Систематична змова на десятки мільйонів між великими гравцями з фіктивними учасниками-прикриттями — це вже інша категорія. Тактика захисту: показати масштаб і тип порушення (одиничний, не системний), співрозмірність штрафу АМКУ і ринкову ціну, відсутність ознак організованої схеми. Один із доказів — те, що сам АМКУ обмежився штрафом, а не передав матеріали правоохоронцям.
Крок 3: «безпідставне збагачення» — перевертаємо проти прокурора
Третій складник — безпідставне збагачення відповідача. Тут адвокатський прийом найсильніший. Прокурор має довести, що клієнт отримав від держави більше, ніж дав. Контраргумент: оплата відповідає вартості реально поставленого товару або виконаних робіт. Доказова база — акти приймання-передачі, експертиза якості, незалежна оцінка ринкової вартості постачання, гарантійні зобов’язання, які клієнт виконав після закінчення контракту. Якщо обладнання справно працює у лікарні три роки після постачання — це не безпідставне збагачення, це нормальна комерційна угода. У вашій практиці тепер працює потужний тристоронній щит проти автоматичних позовів прокуратури.
Три точки опори у тендерному спорі
- Висновок АМКУ — не вирок: він доводить порушення антимонопольного закону, але не шкоду державі.
- Тягар на прокурорі: усі три складові тесту ВС має довести він, не ви.
- Реальна якість постачання: головний аргумент проти «безпідставного збагачення».
Запитання для роздумів: Якщо прокурор у новому позові спробує довести шкоду через альтернативні пропозиції виключених учасників — як спростувати ці розрахунки на стадії апеляції?
Текст рішення: Постанова КГС ВС у справі №903/997/25 від 28.04.2026 — Єдиний державний реєстр судових рішень
