Ваш виконавець нарешті наклав арешт на ключовий актив боржника. Але через тиждень дізнаєтесь: Директор Департаменту ДВС «за власною ініціативою» скасував цю постанову, і актив вже виведено. Без скарги боржника, без формального приводу. Перевірка держвиконавця у такому форматі — незаконна, і Велика Палата ВС це підтвердила у справі №127/6664/14-ц від 08 квітня 2026 року.
Пастка «ініціативної перевірки»: чому це була системна проблема
Роки практики сформували тривожну традицію: керівники обласних Департаментів ДВС могли скасовувати постанови виконавців «у порядку відомчого контролю» — без будь-якої скарги від сторін провадження. Офіційна мотивація — «перевірка законності». Реальний ефект — зупинка виконання в ключовий момент.
Наслідки були непередбачуваними. Боржник, не подаючи офіційної скарги, міг через «потрібні контакти» забезпечити перевірку з наказом директора — і провадження зупинялось. Стягувач отримував листа про скасування постанови без жодного пояснення правових підстав. Суди при цьому нерідко відмовляли в оскарженні, посилаючись на «дискреційні повноваження керівника органу».
До цього рішення Великої Палати у стягувача не було ефективного засобу захисту. Тепер — є.
Аргумент Великої Палати: Директор ДВС — не ревізор
Велика Палата ВС у справі №127/6664/14-ц від 08.04.2026 р. сформулювала чіткий висновок: повноваження директора Департаменту ДВС щодо контролю не є абсолютними. Вони можуть реалізовуватись лише у визначених законом формах і межах — і самостійна ініціативна перевірка конкретного провадження до цих форм не належить.
Ключова теза рішення: підставою для перевірки постанов виконавця є виключно скарга сторони провадження або її представника. Відсутність такої скарги унеможливлює правомірність будь-якого адміністративного втручання з боку керівника органу.
Суд розмежував два типи контролю. Загальний плановий контроль за станом провадження — допустимий у межах, що не стосуються скасування конкретних процесуальних документів. Контроль за конкретним рішенням виконавця (постановою про арешт, стягнення, зупинення) — виключно за скаргою сторони.
Ця правова позиція є обов’язковою для застосування всіма судами та органами ДВС по всій Україні.
Ваш новий щит: як застосовувати позицію ВС на практиці
Уявіть справу про стягнення корпоративного боргу: держвиконавець наклав арешт на частку боржника у ТОВ. Боржник, не подаючи офіційної скарги, домовляється на рівні керівництва — і директор обласного Департаменту ДВС видає наказ «про перевірку» та скасовує постанову про арешт.
Тепер у вас є три інструменти для захисту.
Перший — адміністративне оскарження. Наказ директора ДВС, виданий без скарги сторони, — це протиправний акт індивідуальної дії. Оскаржуйте його в адміністративному суді за ст. 2 КАС України як такий, що прийнятий поза межами повноважень. Строк — 6 місяців з дня, коли дізнались про порушення.
Другий — посилання на справу №127/6664/14-ц. Рішення Великої Палати ВС є обов’язковим прецедентом. Включайте його в позов або відзив з цитатою: «перевірка постанов держвиконавця без скарги сторони є незаконним адміністративним втручанням».
Третій — превентивний захід. Якщо провадження в чутливій фазі — попросіть виконавця одразу документувати: чи надходила будь-яка скарга від сторін. Якщо ні — будь-яке «ініціативне» розпорядження зверху є беззаконним уже з моменту видачі.
Підводний камінь: не плутайте з плановими перевірками стану провадження — рішення стосується саме скасування конкретних постанов виконавця без скарги сторони. Якщо директор ДВС посилається на «скаргу», вимагайте надати її копію з датою реєстрації.
Коротко про головне
- Перевірка держвиконавця — законна лише за наявності скарги від сторони провадження або її представника
- Директор Департаменту ДВС виходить за межі повноважень, скасовуючи постанови з власної ініціативи
- Рішення ВП ВС №127/6664/14-ц обов’язкове для всіх судів та органів виконавчої служби
Запитання для роздумів: Що робити, якщо директор ДВС формально посилається на скаргу, якої насправді не існувало — і як це довести суду?
Текст рішення: Постанова Великої Палати ВС у справі №127/6664/14-ц від 08 квітня 2026 року — Єдиний державний реєстр судових рішень

