У столиці відбулася чергова відкрита платформа «Конституційні студії», яку організувала громадська організація «Феміда ПРО». Цього разу говорили про те, що зазвичай лишається за дужками гарячих дискусій про «погані суди» та «вічну реформу»: як саме зміни до Конституції 2016 року вплинули на судову систему, що відрізняє редакції Основного Закону 1996 і 2016 років, і чому ці правки досі викликають конфлікт у суспільстві.
Зустріч зібрала людей із різним досвідом і різними інтересами. У дискусії брали участь представники суддівської спільноти, адвокатури, військових добровольців і громадських діячів. Серед спікерів були Віктор Шишкін, голова ГО «Феміда ПРО», суддя Конституційного Суду України та один із авторів Конституції 1996 року, Сергій Ковтун, суддя Господарського суду міста Києва, Дмитро Чабан, виконавчий директор ГО «Феміда ПРО», Едуард Леонов, командир добровольчого формування «Феміда» (Чорнобаївка), а також адвокати Марія Бородійчук і Дмитро Чабан.
Про що сперечалися і чому саме Конституція
Формула розмови була проста. Якщо суспільство роками не довіряє судам, то треба чесно розібратися, де саме в системі зламалася логіка. Обговорення почалося з порівняння двох редакцій Конституції, бо саме Основний Закон задає рамку, в якій судова влада або тримається на власній автономії, або поступово втрачає її через зовнішні важелі.
Учасники не намагалися звести все до одного пояснення. Проте прозвучав спільний мотив: довіра не з’являється від нових назв органів чи гасел про «очищення». Довіра з’являється там, де суспільство бачить, що суд ухвалює рішення без страху і без позапроцесуальних сигналів, а сама система не змушує суддів шукати “безпечні” рішення.
Віктор Шишкін у своїй позиції був різким. Він прямо пов’язав конституційні зміни 2016 року з кризою довіри, сказавши: «судова реформа 2016 року вбила те, що ми будували в 1996-му — баланс гілок влади та автономію суду. І тепер ми маємо кризу довіри».
Тиск, комунікація і межа, за якою суддя стає мішенню
Окрема частина розмови стосувалася того, як у суспільстві формується образ суду. Учасники говорили про механізми впливу на суддів і про ризики, які з’являються тоді, коли суддю персонально роблять ціллю. Коли в публічний простір викидають персональні дані, приватні деталі або вирвані з контексту фрагменти з декларацій, це може виглядати як “контроль”. Наслідок часто протилежний. Суддя починає працювати в атмосфері загрози, а система отримує демотивацію ухвалювати непопулярні, але законні рішення.
Паралельно підняли іншу проблему. Судова влада в Україні історично говорить мало. Частково через етичні обмеження, частково через страх «нашкодити авторитету правосуддя». Це мовчання в умовах інфопростору не лишається нейтральним. Його займають інші, і не завжди ті, хто прагне точності. У підсумку суспільство бачить емоційні інтерпретації, але не бачить пояснення логіки судових рішень і меж, у яких суд взагалі може діяти.
На «Конституційних студіях» це назвали комунікаційним розривом. Люди йдуть до суду, бо це інструмент захисту права. Водночас вони нерідко не розуміють, чому суд діє саме так, і чому інколи суд не може зробити “справедливо” у побутовому розумінні, якщо закон написаний інакше.
Чому формат «Студій» важливий
ГО «Феміда ПРО» позиціонує «Конституційні студії» як відкриту, але фахову платформу. Тут складні юридичні теми розкладають без театру і без моралізаторства. Сенс у тому, щоб люди чули аргументи напряму, могли ставити незручні питання і не отримували у відповідь набору загальних фраз.
Організація об’єднує суддів, адвокатів, активістів, правозахисників та військових, які мають спільну мету: відновити довіру до суду і зробити правосуддя більш відкритим для суспільства. Цей підхід важливий ще й тому, що довіру неможливо “вимагати”. Її можна лише вибудовувати через пояснення, межі відповідальності і чесну розмову про слабкі місця системи.
Що далі
Розмова про редакції Конституції 1996 і 2016 років у цій зустрічі була не академічною вправою. Це був спосіб повернути дискусію про суди до причин, а не до криків. Наступний крок, який організатори бачать для платформи, це збір питань і пропозицій від суспільства. Саме так з’являються теми для наступних обговорень, аналітики та конкретних ініціатив, які можна переводити в професійну розмову.
