У розбудові українського конституціоналізму особливе місце займають Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорізького Гетьмана Пилипа Орлика. Декларація Конституції відбулась 5 квітня 1710 року під час обрання Гетьмана України в м. Бендери і тому цей доленосний документ часто називають Бендерською Конституцією. Дослідники історії держави і права України вважають авторами Конституції не тільки П.Орлика, а і відомих представників української козацької старшини: Войноровського А., Герцика Г., Гордієнка К. та інших. Хоча більшість матеріалів була підготовлена самим П.Орликом.
Аналіз історико-правових джерел переконує, що під час написання Конституції були використані державні документи і правові акти Королівства Польського, Великого Князівства Литовського, міжнародні договори Гетьманської України з Річчю Посполитою, Московським царством та Турецькою державою. На думку дослідників, важливу роль відігравали міжнародні акти Богдана Хмельницького та Івана Виговського. На думку фахівців І.Кресіної та О.Кресіна авторами Конституції могли залучатися правові джерела ренесансної Європи, адже перед П.Орликом та його старшинським оточенням стояло завдання розбудови української держави на зразок парламентської республіки, на відміну від російської автократичної системи на чолі якої стояли царі-самодержавці. Для здійснення державних задумів, – вважає професор Заруба В.М., – П.Орлик підготував проект нових, більш досконалих законів про республіканський демократичний устрій України і оригінальність цього документу полягає у поєднанні загальнодемократичних засад Нового часу з традиціями військової демократії давньої України, вічовими традиціями України-Русі та Запорізької Січі (принципи поділу влади та її виборність, відповідальність влади перед народом, козацьке самоврядування тощо). Серед науковців не має солідарної думки: яку роль відігравала Конституція Пилипа Орлика в житті України від часу її проголошення. Одні дослідники вважають її цікавою і важливою пам’яткою ХVІІІ століття, інші – підтримують думку відомого науковця О.Прицака, що до 1714 року на землях Правобережної України, які перебували під контролем П.Орлика, конституційні норми «бендерської Конституції» втілювалися в реальному житті. Аналіз Декларативної частини Конституції та 16 її параграфів (пунктів) дають можливість визначити концептуальні складові основного закону гетьманської доби:
- Право українського народу на власну ідентичність.
- Суверенітет та державна незалежність України.
- Православна віра як державна релігія.
- Недоторканість її державних кордонів.
- Демократичний устрій країни.
- Соціальні виміри української держави.
- Пріоритети зовнішньої політики: шведська протекція над Україною та дружні і союзницькі відносини з Кримським ханством.
- Продовження історико-правових традицій України-Русі .
За понад 30 років незалежності України зміст Конституції неодноразово аналізувався та інтерпретувався науковцями. Однім пунктом основного Закону надавалось чимало уваги, інші із зрозумілих нижче причин, залишались на периферії фахових прагнень.
Доволі актуальними в контексті сучасної російсько-української війни виглядає уривок з тексту Конституції 1710 року: «…після смерті Гетьмана Богдана Хмельницького, … Московське Царство взяло намір, дошукуючись багатьох засобів і способів, позбавити Військо Запорізьке його вольностей, підтверджених власною присягою, призвести його до остаточного знищення і накласти рабське ярмо на вільний народ, який ніколи не дозволяв собі завоювати силою зброї. І тоді щоразу, як Військо Запорізьке терпіло таке насильство, воно мусило власною кров’ю та відважним повстанням захищати недоторканість своїх законів і вольностей…»
Дослідники українського права доволі успішно опрацювали і поширили найважливіші положення Конституції Пилипа Орлика: про провідну роль православної церкви в незалежній Українській державі (1 п.), про покровительство і гарантії шведського короля Карла ХІІ (2 п.) та дружні та союзницькі стосунки з Кримським ханством, які унеможливлювали напади на територію України (3 п.). У параграфах (пунктах) 4-5 йшлося про державні, політичні, військові та економічні права та інтереси Війська Запорізького. В пунктах Конституції підкреслювалось, що межі Дніпра і земель Війська Запорізького мають бути «очищені від укріплень і фортець московітів і повернути у власність Запорізького війська». На демократизм та соціальні орієнтири Конституції акцентують увагу українські дослідники В.Кульчицький та Т.Тищик. Адже (6 п.) суттєво обмежував «сваволю» гетьмана, забезпечував інтереси козацької старшини та забороняло пригноблювати народ.
Найбільш важливі і значущі державні справи мали узгоджуватися з козацькою старшиною тричі на рік: на Різдво, на Великдень та на Покрову. Параграф (пункт) 7 обмежував права Гетьмана у судочинстві, адже судова функція за Конституцією, наразі, покладалась на Генеральний суд. За 9 п. Гетьман не мав права вільно розпоряджатися державною казною і використовувати її у власних потребах. При всіх обмеженнях гетьманської влади іншими гілками влади, він, як видно, із п. 8, зберігав за собою право верховного головнокомандувача козацького війська, хоча мав повідомляти про свої плани інших військових керівників. В параграфах (пунктах) 10 – 11, 14 закріплюються обов’язки держави на соціально-економічний захист всіх станів суспільства, особливо найменш захищених рядових козаків, ремісників, селян від сваволі різних чиновників, їх утисків і незаконних поборів. Також держава забеспечує права вдів, сиріт, жінок, дітей, родин військових.
Питанням обґрунтованих платежів податків присвячений (п.12). Розвиток міського самоврядування за Магдебурзьким правом, надані Києву та іншим українським містам є в (п.13). Параграф (пункт) 15 акцентує увагу на непересічній крізь роки думці: гарантом незалежності України, її права на вільний розвиток і існування – є її військо. Загальним гарантом виконання «Пактів і Конституції прав і вольностей Війська Запорізького виступає Гетьман (п.16)».
Науковці справедливо вважають додатками до Конституції важливі праці П.Орлика: «Вивод прав України» (1712 р.) та «Маніфест до європейських урядів» (1712 р.), в яких обґрунтовується право України на власну державність та її європейський вибір.
Конституція П.Орлика , насправді, була історичною подією. Вона дійсно випередила час. Зазначимо, що Конституція США була прийняла 1787 року, а революційної Франції – 1791 року. Основні ідеї «Пактів…» були використані в процесі державотворчих процесів в УНР, ЗУНР, державі Павла Скоропадського та сучасній Українській державі.
Левітас Ф.Л., доктор історичних наук
