Державна влада України поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Судова влада України представлена системою судів загальної юрисдикції, які функціонують за принципами територіальності та інстанційності, Конституційним Судом України, та наділені виключною компетенцією здійснювати правосуддя.
Нормативні засади судоустрою закріплені на рівні положень Конституції України (Розділ VIII), Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про Конституційний Суд України», Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» та низкою процесуальний кодексів (Кримінальний процесуальний кодекс України; Цивільний процесуальний кодекс України; Господарський процесуальний кодекс України; Кодекс адміністративного судочинства України).
Система судоустрою України
Конституцією України передбачено, що «Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом» (стаття 125). Система судоустрою України створює уявлення громадян про можливість реалізації доступу до правосуддя як невід’ємного права та можливості захисту своїх порушених прав, свобод та інтересів судом («Права і свободи людини і громадянина захищаються судом», стаття 55 Конституції України).
Як було зазначено, система судоустрою України складається із судів загальної юрисдикції та суду конституційної юрисдикції – Конституційного Суду України.
Суди загальної юрисдикції також мають власну систему, яка формується за рахунок місцевих судів, апеляційних судів та Верховного Суду. Крім зазначених судів, функціонують також два спеціалізовані суди: Вищий суд з питань інтелектуальної власності (ІР-суд) та Вищий антикорупційний суд.
ІР-суд створений у 2016 році в результаті судової реформи. Планувалося, що його юрисдикція поширюватиметься на справи у спорах про застосування авторського права, суміжних прав, використання торговельних марок, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, патентні спори, спори щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії, спорах щодо реєстрації і обліку документів про підтвердження прав інтелектуальної власності та інших спорах, які віднесені до його юрисдикції Господарським процесуальним кодексом України. Цікаво, що суд так і не почав розглядати справи, а його створення залишилось формальним та декларативним. Експерти пов’язують це, окрім іншого, із відсутністю належної політичної волі у державі. Невдала історія з ІР-судом в чергове доводить, що навіть за наявності визначеної підсудності та належного нормативно-правового регулювання, гарантії доведеності реформи до реального впровадження у життя відсутні.
Що стосується Вищого антикорупційного суд, створення якого є також результатом реформи 2016 року. Діяльність суду регулюється Законом України «Про Вищий антикорупційний суд» 2018 року. Юрисдикція ВАКС поширюється на спори про розкрадання державного майна шляхом зловживання службовим становищем, зловживання впливом, владою або службовим становищем нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів без встановлених бюджетних призначень, пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі та отримання службовою особою такої вигоди, підкуп аудитора, нотаріуса, оцінювача тощо, викрадення, пошкодження, привласнення вимагання документів, штампів печаток тощо шляхом зловживання службовим становищем, порушення встановлених правил обігу наркотиків, психотропних речовин та їх аналогів шляхом зловживання службовим становищем, викрадення, вимагання, привласнення зброї, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів шляхом зловживання службовим становищем). Дані спеціалізовані суди діють як суди першої та апеляційної інстанцій із розгляду зазначених окремих категорій справ.
Система судоустрою судів загальної юрисдикції на сьогодні виглядає наступним чином: місцеві загальні суди (які діють як міські, районні, міськрайонні суди, районні суди у містах), місцеві господарські суди та місцеві адміністративні суди. Перелічені суди формують першу ланку судової системи. До системи апеляційних судів належать апеляційні загальні суди, апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди. Спеціалізовані суди (ВАКС та IP-суд) формують наступну ланку системи, діючи автономно у питаннях юрисдикції, з одного боку, а з іншого, як апеляційні суди щодо окремих категорій справ. Найвищим судом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд, в межах якого функціонують Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний цивільний суд, Касаційний кримінальний суд та Велика Палата.
Станом на 2026 рік в Україні функціонує 663 місцевих суди, що з одного боку значно спрощує доступ до правосуддя, а з іншого – збільшує кадрове та фінансове навантаження на державу в реаліях війни. Експерти неодноразово порушували питання оптимізації судової системи для скорочення бюджетних видатків на функціонування судів, оскільки менше 10% усіх судів кадрово укомплектовані на 100%.
Ще однією проблемою для сучасної системи судоустрою є наслідки особливого правового режиму воєнного стану та російсько-української війни. В результаті окупації частини території України відбулося територіальне переміщення (зміна територіальної підсудності) судів на територію, вільної від бойових дій, а кадровий склад було переведено до інших судів. Суди було переміщено з Автономної Республіки Крим, Донецької, Запорізької, Луганської, Харківської, Сумської, Херсонської, Миколаївської областей. Більшість судів неможливо повернути на місце їх первісної територіальної діяльності.
Конституційний Суд України загалом вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; здійснює офіційне тлумачення Конституції України. На сьогодні постає актуальне питання про досконалість процедур призначення суддів КСУ, відсутність контролю за виконання рішень КСУ, фінансове забезпечення діяльності суду та рівень заробітних плат суддів, політичного впливу на діяльність КСУ субʼєктів інших гілок влади.
Принципи територіальності та інстанційності судоустрою
Пропонуємо розглянути дані принципи автономно.
Що стосується принципу територіальності, то його суть полягає у забезпеченні географічного наближення судів до громадян та інших осіб, які перебувають на території України. Територіальність судоустрою – це розподіл судів залежно від адміністративно-територіального поділу держави. Територіальність судоустрою також передбачає децентралізацію судової влади та виконання нею покладених державою завдань. Територіальність дозволяє судовій системі бути доступною та відкритою, що в свою чергу забезпечує судовий захист прав, свобод та інтересів осіб.
Принцип інстанційності реалізується через багаторівневість розгляду справ, можливості перегляду справ за умови наявних процесуальних порушень та неправильного застосування матеріальних правових норм. Принцип інстанційності дозволяє отримати справедливе та законне судове рішення та вирішити правовий спір остаточно. Більше того інстанційність відповідає за функціональне розмежування спорів та є основою єдності судової практики, що формує сталий судовий процес та його позитивну результативність, однаковість застосування судами правових норм.
Поєднання принципів територіальності та інстанційності забезпечують єдність та цілісність системи судоустрою, дієвість гарантій судоустрою, сприяють формуванню судової практики та високому рівню дотримання прав, свобод та інтересів суб’єктів правовідносин.
Сучасний стан судоустрою України
Пропонуємо декілька аспектів, які відображають сучасний стан судової системи України в умовах дії особливого правового режиму воєнного стану.
По-перше, особливо гостро постає питання наповненості кадрів у судах, що пов’язане із примусовим переміщенням судів та суддів, а також об’єктивним навантаженням кількістю справ. Особливого значення в даному аспекті відіграє також збільшення кількості воєнних злочинів, що впливає на поступове формування нової судової практики.
По-друге, інфраструктурна проблема, пов’язана із переміщенням судів, знищенням матеріалів справ, руйнуваннями будівель судів внаслідок дій ворога на тимчасово-окупованих територіях, необхідністю розміщення переміщених суддів.
По-третє, питання незалежності суддів, що супроводжується зовнішнім тиском на суддів, що ускладнює здійснення справедливого судочинства. Це в свою чергу негативно впливає на недоторканість суддів, порядок їх призначення та звільнення посад, суддівське самоврядування.
По-четверте, корупція у судовій системі, яка до сих пір займає одне з основних місць у системі основних проблем функціонування судоустрою. Корупційні ризики існують як на етапі формування суддівського корпусу, такі і в процесі виконання суддями наданих їм державою повноважень. Це в свою чергу підриває рівень довіри громадян до правосуддя та не сприяє подальшим крокам до європейської інтеграції.
Система судоустрою України перебуває на етапі трансформаційних та адаптивних змін, оцінити необхідність та дієвість яких буде можливість лише у майбутньому. Перед системою судоустрою постають все нові і нові виклики, які потребують якісної підготовки професійної спільноти. Війна підтвердила спроможність України адаптуватися до нових викликів та умов. Основним завданням влади на сьогодні є формування надійного та ефективного законодавчого та кадрового фундаменту для здійснення справедливого правосуддя.
