Правоохоронна діяльність в Україні

Правоохоронна діяльність є одним із найголовніших видів діяльності у сучасній державі. Правоохоронна діяльність реалізує завдання зовнішньої і внутрішньої політик держави та спрямована на досягнення суспільно корисного результату. Під правоохоронною діяльністю розуміють спеціалізовану діяльність, яка здійснюється спеціалізованими органами та метою якої є захист та охорона прав, свобод та законних інтересів приватних осіб. Як і будь-яка державна діяльність правоохоронна діяльність передбачає настання конкретного результату – відновлення порушеного стану справ та притягнення винних суб’єктів до юридичної відповідальності.

Правоохоронні органи України

Враховуючи, що такий вид діяльності, як ми вже зазначили, є спеціалізованим, вона реалізується через нормативно-визначені повноваження та функції конкретних державних органів. До складу таких органів відносяться:

• Національна поліція України. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію України» від 02.07.2015 № 580-VIII до завдань поліції належать: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
• Служба безпеки України. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 № 2229-XII до завдань даної служби віднесено: захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці, а також попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
• Система органів прокуратури. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII на прокуратуру покладаються наступні функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у визначених випадках;  нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
• Система судових органів України. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII суди України здійснюють правосуддя на засадах верховенства права, забезпечуючи кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
• Система антикорупційних органів (Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство запобігання корупції, Національне агентство з розшуку і менеджменту активів), діяльність яких регулюється такими нормативно-правовими актами, як закони України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 № 1698-VII, «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII; «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» від 10.11.2015 № 772-VIII.
• Державне бюро розслідувань. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VIII – це правоохоронний орган, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.
• Система органів розвідувальної діяльності: Служба зовнішньої розвідки України та Головне управління розвідки Міністерства оборони України, на які покладено завдання із забезпечення воєнного порядку та безпеки держави у питаннях внутрішньої політики та зовнішньополітичної діяльності відповідно до законів України «Про Службу зовнішньої розвідки України» від 01.12.2005 № 3160-IV та «Про розвідку» від 17.09.2020 № 912-IX;
• Система митних органів, діяльність яких спрямована на протидію контрабанди, порушень експорту та імпорту товарів, безпечності комерційного обігу тощо.
• Система органів охорони державного кордону, на які покладені функції захисту територіальної цілісності, суверенітету України, забезпечення порядку перетину державного кордону.
• Система органів виконання покарань, які відповідають за виконання рішень судів, виправлення засуджених, їх ресоціалізацію.

Ознаки правоохоронної діяльності

Перш за все до ознак правоохоронної діяльності слід віднести особливий суб’єктний склад, тобто її інституційна складова, систему якої описано вище. Систему правоохоронних органів становить обмежене коло суб’єктів, що дає можливість контролювати їх діяльність та слідкувати за дотриманням ними законодавства. Дані суб’єкти обов’язково мають бути наділеними владними повноваженнями.

По-друге, основним призначенням правоохоронної діяльності є охорона та захист правового порядку як форми організації суспільства та держави, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Тобто, правоохоронна діяльність є одним із обов’язкових видів державної діяльності, без якої не може функціонувати сучасна держава та правопорядок.

По-третє, правоохоронна діяльність здійснюється відповідно до визначених правил та процедур, тобто діяльність є чітко регламентованою, що дозволяє реалізувати принцип законності та верховенства права, а також уникати зловживання правом та повноваженнями такими суб’єктами. Дана ознака також означає неможливість здійснення правоохоронної діяльності у будь-який спосіб.

По-четверте, правоохоронна діяльність є вираженням функції держави, яка полягає у захисті національної безпеки та суверенітету, а також спрямована на досягнення мети, визначеної ст. 3 Конституції України: «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави»

Правоохоронна діяльність України в умовах війни

Особливий правовий режим воєнного стану поставив перед нашою державою низку нових викликів, які потребують додаткової консолідації державного апарату, громадянського суспільства, системи спеціалізованих суб’єктів, особливу роль серед яких виконують саме органи, які здійснюють правоохоронну діяльність.

Основним призначенням правоохоронної діяльності в Україні під час війни є забезпечення дотримання існуючого правопорядку та недопущення вчинення правопорушень в умовах існування реальної загрози втрати територіальної цілісності і державного суверенітету. Під час дії особливого правового режиму воєнного стану правоохоронна діяльність повинна бути узгодженою із морально-етичними стандартами існування суспільства для гарантування довіри соціуму до правового режиму та уникнення реальних побоювань громадян та інших осіб, які легально знаходяться на території нашої держави, та внутрішніх «розхитувань» суспільних настроїв.

Більше того, правоохоронна діяльність під час війни набуває комплексного характеру, оскільки включає адміністративні (встановлення комендантської години, забезпечення перевірки документів, що посвідчують особу, організація військового обліку, координування і забезпечення діяльності ТЦК СП тощо), правові (внесення змін до чинного законодавства, прийняття нових нормативно-правових актів, виконання їх приписів, встановлення відповідальності за правопорушення, скоєні під час дії особливого правового режиму воєнного стану тощо) та соціальні (організація соціальної підтримки ветеранів війни та членів їх сімей, забезпечення своєчасного здійснення державних виплат військовослужбовцям, соціальна підтримка решти громадян України) заходів.

Таким чином, правоохоронна діяльність повинна враховувати не лише інтереси держави як учасника міжнародних відносин, а й інтереси та потреби окремих соціальних груп, особливо – військовослужбовців. До того ж на сьогодні активна підтримка малозахищених, вразливих груп населення також входить до переліку пріоритетних завдань правоохоронної діяльності. У цьому контексті діяльність громадських інституцій, серед яких активну роль відіграють громадські організації, є необхідною та актуальною.

Ефективність правоохоронної діяльності залежить від низки факторів економічного, правового, соціального характеру. Не зважаючи на наявність постійних змін в організації суспільного життя, захист прав, свобод та законних інтересів приватних суб’єктів є пріоритетним напрямом правоохоронної діяльності держави.