ДНК-тест батьківство — і суд проти нього. Відповідач не з’являється, матір з дитиною у Польщі, справа зависла на роках. Два суди написали «докази відсутні» і закрили. ВС у справі №537/3041/24 від 8 квітня 2026 року, скасував обидва рішення — і пояснив, чому суди не мали права так робити.
Що сталось і що змінилось у справах про ДНК-тест батьківства
Батько оспорював своє батьківство: дитина народилась у межах 10-місячної презумпції шлюбу, але фактичні обставини вказували, що він не є біологічним батьком. Суд першої інстанції призначив молекулярно-генетичну експертизу. Мати і дитина перебували в Польщі — на тест не з’явились. Апеляція підтримала: «ДНК немає — доведеності немає».
Касаційний цивільний суд ВС цю логіку відхилив. Ст. 103 ЦПК покладає на суд обов’язок активно забезпечити проведення експертизи: роз’яснити сторонам наслідки ухилення, вжити заходів щодо явки, зокрема й через міжнародне правове співробітництво. Якщо суд нічого цього не зробив і просто констатував «не з’явились» — це процесуальна помилка, а не підстава для відмови в позові.
При цьому ВС нагадав: якщо сторона таки ухиляється від призначеного судом ДНК-тесту, суд за ст. 109 та ст. 146 ЦПК вправі вважати цей факт встановленим або відмовити у визнанні — залежно від того, хто ухиляється. Тобто інструмент для захисту прав дитини є навіть без фізичного результату тесту.
Якщо ваш клієнт зіткнувся з пасивним судом
Уявіть: батько подав позов про оспорювання батьківства. Відповідачка заявляє, що дитина до тесту не дійде. Суд чекає пасивно, потім пише «недостатньо доказів». Після цього рішення вашим першим аргументом в апеляції стає несумлінність суду, а не слабкість доказів.
Підводний камінь: якщо суд формально призначив тест і направив повістки, але не дослідив можливостей міжнародної правової допомоги чи відеозв’язку — ВС це також вважатиме недостатніми заходами для справ з іноземним елементом.
Що це означає на практиці
— Клопотання про призначення ДНК-тесту тепер підкріплюйте посиланням на ст. 103 ЦПК і на цю позицію ВС: суд зобов’язаний вжити заходів, а не просто чекати.
— Якщо відповідач ухиляється і суд це задокументував — апелюйте до ст. 109 та ст. 146 ЦПК: факт батьківства може бути встановлений без результатів тесту.
— У справах де сторона за кордоном — вимагайте від суду активних дій: запит через міжнародну правову допомогу, відеоконференція, залучення польського адвоката.
До слова, це не єдина нещодавня зміна у практиці сімейних спорів: в іншому рішенні ми аналізували, як ВС переписав правило відліку позовної давності при поділі майна.
Коротко про головне
- КЦС ВС у справі №537/3041/24 від 08.04.2026: суд не може відмовити в позові через відсутність ДНК, якщо сам не вжив заходів до організації тесту
- Обов’язок суду — ст. 103 ЦПК: роз’яснити наслідки ухилення, забезпечити явку, задіяти міжнародну правову допомогу
- Якщо сторона таки ухиляється — ст. 109 та ст. 146 ЦПК дозволяє суду визнати факт установленим або відмовити в його визнанні
Запитання для роздумів: якщо відповідач систематично ухиляється і суд «вважає факт встановленим» без ДНК — чи стане такий висновок достатньо стійким при оскарженні ЄСПЛ за ст. 8 Конвенції?
Текст рішення: Постанова КЦС ВС у справі №537/3041/24 від 08.04.2026 — Єдиний державний реєстр судових рішень

