Уявіть, що роками доводите НКРЕКП у суді: їхній тариф порушує право ЄС. Аргумент — є рішення Суду ЄС у справі FENS. Реакція суддів — «це лише світовий досвід». Практика Суду ЄС в українських судах щойно змінила статус. Вона стала ОРІЄНТИРОМ — і це системний поворот для всього регульованого бізнесу.
«Правова розетка ЄС» вмикнулась
3 серпня 2022 року Велика Палата ВС у справі №910/9627/20 ухвалила Постанову. Спір — про плату за послуги з передачі електроенергії, нараховану експортеру. Велика Палата визнала тариф несумісним з правом ЄС і скасувала його, застосувавши прецедент CJEU у справі FENS v Slovak Republic і ст.41 Договору про Енергетичне Співтовариство.
Принципово важлива не сама перемога експортера, а формулювання: рішення Суду ЄС — «важливий орієнтир для українських судів при тлумаченні національного законодавства» у процесі євроінтеграції. Це не «допоміжне джерело», на яке можна послатись, а можна проігнорувати. Це новий статус — наближений до прецедентного.
Арсенал юриста: ст.475 Угоди про асоціацію і прецедент FENS
Логіка ВП ВС спирається на пряму юридичну зв’язку. Україна — кандидат у ЄС з 2022 року. Ст.475 Угоди про асоціацію зобов’язує до однакового тлумачення норм, які наближаються до права ЄС. А однакове тлумачення неможливе без врахування практики CJEU. До 3 серпня 2022 року, ця логіка існувала «у повітрі» — судді могли її ігнорувати. Тепер Велика Палата зробила її обов’язковою.
Прецедент FENS — це доктрина, яку CJEU сформулював для держав-членів ЄС: будь-яка плата за перетин кордону при перевезенні товарів обмежує вільний рух і протиправна. У вашій справі ВП ВС перенесла цю логіку на українську систему через Договір про Енергетичне Співтовариство, який Україна ратифікувала ще у 2010-му. Тепер бізнес отримує дзеркальний доступ до європейських прецедентів — Cassis de Dijon, United Brands, Continental Can — як до точки опори для аргументації в українському суді.
Цей новий інструмент для бізнесу перегукується з іншим важливим рішенням, у якому Верховний Суд дозволив стягувати збитки за неконституційні закони, посилюючи відповідальність держави.
Як застосувати CJEU в спорі з регулятором
Уявіть виробника фармпродукції, який оскаржує штраф АМКУ за «надмірне ціноутворення». Українські норми нечіткі, методологія АМКУ викликає питання. Існує стале рішення Суду ЄС United Brands — там CJEU сформулював критерії оцінки надмірних цін. До 3 серпня 2022 року адвокат міг лише посилатися на це як на «світову практику». Тепер — вимагати від суду застосувати ці критерії як обов’язковий орієнтир для оцінки дій АМКУ.
Алгоритм побудови справи: (1) Знайти українську норму, що імплементує відповідну директиву ЄС (Угода про асоціацію, додаток XXIII і далі). (2) Знайти прецедент CJEU, що тлумачить аналогічну норму. (3) Показати у позові пряму зв’язку через ст.475 Угоди. (4) Послатись на ВП ВС №910/9627/20 як на джерело обов’язковості орієнтиру. У цей пакет аргументів стає стандартним.
Підводний камінь: ВП ВС не зробила CJEU джерелом прецедентного права у всіх справах підряд. Орієнтир застосовується тільки там, де українське законодавство імплементує відповідні норми ЄС. Сліпе посилання на люксембурзький прецедент без прив’язки до національної норми не спрацює. Адвокат що ігнорує цю прив’язку — програє на першому ж засіданні.
Три висновки для юристів регульованого бізнесу
- Статус CJEU змінився: з «світового досвіду» — на обов’язковий орієнтир тлумачення.
- Спрацьовує там, де українське право імплементує норми ЄС — Угода про асоціацію — ключ.
- Інші регуляторні платежі в енергетиці, телекомі, фарму — наступні кандидати на скасування.
Запитання для роздумів: Велика Палата відкрила двері до європейської практики. Чи знайдеться український суд першої інстанції, який спробує закрити їх, посилаючись на «національні особливості»?
Текст постанови: Постанова Великої Палати ВС у справі №910/9627/20 від 03.08.2022 року — Єдиний державний реєстр судових рішень
Норма: Угода про асоціацію Україна-ЄС, ст.475
