Папка з архівною справою 2017 року. Клієнт-постачальник колись стягнув основний борг, але інфляційні втрати за п’ять років списали як безнадійні через сплив трирічного строку. Ця папка — більше не закрита справа. Позовна давність інфляційні втрати під час воєнного стану отримала нове тлумачення КЦС ВС, і старі вимоги повертаються в гру.
«Заморожений» час: ВС легалізував стягнення за старі борги
16 квітня 2026 року Друга палата КЦС ВС у справі №751/4086/24 пояснила перебіг позовної давності за вимогами про інфляційні втрати та 3% річних за ст.625 ЦК. Позивач намагався стягнути ці суми за період з травня 2016 по вересень 2023. Нижчі суди відмовили — нібито 3-річне обмеження минуло. ВС скасував їхні рішення.
Карантинні обмеження і воєнний стан діяли послідовно — спершу одне, потім інше. Якщо позовна давність за конкретним місяцем прострочення не сплила станом на 02.04.2020, вона продовжилась на весь сукупний період. Окремо ВС наголосив: інфляційні втрати — це не окремі помісячні вимоги, а єдиний послідовний процес, включно з періодами дефляції.
Чи підпадає ваш борг? Тест на 2 квітня 2020 року
Ключова дата — 2 квітня 2020 року. Алгоритм перевірки простий:
Перше — встановіть точну дату виникнення прострочення для кожного періоду нарахування інфляційних втрат. Якщо боржник не сплатив грошове зобов’язання у березні 2017 року, строк давності за «березневою» вимогою спливав би у березні 2020. Друге — звірте: спливав він до 02.04.2020 чи після. Якщо строк ще НЕ сплив на 02.04.2020 — він автоматично продовжився на весь карантин і воєнний стан, тобто додано приблизно 4 роки.
Виходить парадокс: борг 2016 року, за яким строк сплив у 2019, стягнути не можна. А борг 2017 року, за яким строк сплив би 02.04.2020 або пізніше, відкриває вікно стягнення до 2025-2026 років. Цифра має значення.
Підводний камінь: продовження давності не звільняє від обов’язку довести сам факт боргу і коректність розрахунків. Якщо первинна документація втрачена або неповна — позиція №751/4086/24 не врятує.
Алгоритм дій: від розрахунку до позову
ТОВ «Промінь» у березні 2017 поставило товар на 600 тис грн. Покупець частково сплатив, 250 тис лишилось. У 2023 році юрист збирався стягнути основний борг + інфляційні втрати лише за останні 3 роки = ~85 тис грн. Після позиції КЦС ВС №751/4086/24 — розрахунок інший.
Крок 1. Визначте дату виникнення прострочення для кожної несплаченої частини. У ТОВ «Промінь» — березень 2017.
Крок 2. Перевірте, чи строк давності не сплив на 02.04.2020 (тут — ні, до закінчення лишалось ~5 днів).
Крок 3. Розрахуйте інфляційні втрати єдиним потоком за весь період прострочення (березень 2017 — сьогодні), а не з відсіченням 3 роками. Використовуйте офіційний індекс споживчих цін Держстату. Додайте 3% річних на залишок боргу за цей самий період.
Крок 4. У позовній заяві зазначте: «Згідно з позицією КЦС ВС у справі №751/4086/24 від 25.05.2026, позовна давність за вимогою про стягнення інфляційних втрат за ст.625 ЦК підлягала зупиненню на період карантину та воєнного стану. Строк не сплив на 02.04.2020, отже продовжився до 29.01.2024 і відновився після».
Сума зростає у 2-2.5 рази. Юристи, які вже взяли цю позицію на озброєння у і , формують стандартний пакет з посиланням на №751/4086/24.
Коротко про головне
- Ключова дата 02.04.2020 — якщо строк давності не сплив на цей день, він продовжився на карантин і воєнний стан.
- Інфляційні втрати — єдиний процес, не помісячні вимоги; дефляційні періоди враховуються в загальному розрахунку.
- Документація вирішує — позиція ВС подовжує строк, але не звільняє від доведення факту боргу.
Де застосовувати негайно
Старі господарські спори про стягнення несплати за поставки 2017-2020 років — перший і найочевидніший фронт. Невиплачені аліменти, де борг тягнеться з допандемійних часів, — друге очевидне поле. Корпоративні справи про дивіденди, не виплачені до 2020, із позовом на нараховані відтоді інфляційні втрати — третє. У всіх цих категоріях посилання на №751/4086/24 стає ключовим аргументом проти 3-річного обмеження.
Текст рішення: Постанова КЦС ВС у справі №751/4086/24 від 16.04.2026 — Єдиний державний реєстр судових рішень
Норма: ст.625 ЦК України
