Інспектор ДПС тріумфально показує на відсутній підпис комірника у видатковій накладній — і на цій підставі визнає нереальною поставку обладнання на 5 млн грн. Клієнт у розпачі, а ви готуєтесь доводити очевидне. Постанова КАС ВС у справі №140/4934/25 дає вам інший хід: перевести спір із паперу на реальність господарської операції — і змусити доводити фіктивність саме податкову.
Суть важливіша за папірець
КАС ВС підтвердив принцип, який податківці системно ігнорують на місцях: економічний зміст операції має пріоритет над формою первинних документів. Формальні недоліки самі по собі не є достатньою підставою для висновку про нереальність операції і для донарахування. Якщо орган стверджує фіктивність — він і має це довести належними та допустимими доказами.
До цього типовий акт перевірки будувався на формальних причіпках: брак реквізиту, дефект ТТН, неідеальний підпис. Платник опинявся в ролі виправдовуваного, доводячи «ідеальність» паперів. Постанова №140/4934/25 розвертає конструкцію: тягар доказування нереальності лежить на контролюючому органі, а не на бізнесі.
Тут є дзеркальний нюанс, який варто знати раніше за опонента. Та сама доктрина працює в обидва боки: ВС не раз казав, що наявність лише первинних документів сама по собі не доводить реальність операції. Суд може відхилити навіть бездоганні папери, якщо економічний зміст угоди викликає обґрунтований сумнів.
Ваш новий щит: як перекласти тягар на податкову
Припустімо, ДПС знімає витрати на маркетингові послуги, бо у звіті виконавця «недостатньо деталізовано аналіз ринку». Замість виправдовуватися за формат звіту, ви будуєте захист навколо реального ефекту: динаміка продажів після кампанії, листування із затвердженням стратегії, свідчення менеджера. Питання до суду одне — чи спростувала ДПС ці докази реального економічного результату?
Подібний підхід, де суд вимагає доводити реальні наслідки, а не формальні обставини, простежується і в інших категоріях спорів: окремо ми аналізували, чому ВС стягує штрафи Держпраці попри арешт рахунків.
На практиці послідовність така. Перше — у відзиві фіксуєте, що тягар доказування нереальності лежить на органі, і вимагаєте конкретних доказів фіктивності, а не переліку формальних зауважень. Друге — окремо подаєте доказову базу реального ефекту: первинку в сукупності, рух товару чи результат послуги, ділову мету. Третє — кожне формальне зауваження ДПС б’єте посиланням на пріоритет змісту над формою.
Пастка для самовпевнених: самого посилання на №140/4934/25 замало. Суд очікує, що ви підтвердите суть операції — рух активів, ділову мету, наслідки. Ідеальні документи не врятують, якщо за ними порожнеча. Тому збирайте докази реальності (фото, листування, свідки) одразу, а не після першого програшу.
Що це означає на практиці
У вашій практиці фокус зміщується з оборони документів на наступ по суті: ви не доводите ідеальність накладної, ви демонструєте, що операція відбулася й дала результат. Адвокати, які вже перебудували захист під цю логіку, у відзивах першим ділом вимагають від ДПС доказів фіктивності, а формальні зауваження розбивають посиланням на пріоритет змісту. Та сама лінія працює і в спорах про — суть операції вирішує, а не кома в документі.
Де застосовувати негайно
Позиція вже працює у трьох типах спорів, які ведуться сьогодні: оскарження ППР про зняття витрат через дефект первинки; спори про податковий кредит з ПДВ, де ДПС посилається на формальні огріхи постачальника; справи про «нереальність» послуг (маркетинг, консалтинг, ІТ). У кожному відкривайте відзив тезою про тягар доказування фіктивності на органі — і будуйте доказову базу реального економічного ефекту, а не виправдань за форму.
- Реальність господарської операції важливіша за формальний дефект документа.
- Тягар доказування фіктивності — на ДПС, а не на платнику.
- Підводний камінь: ідеальні папери без реального змісту суд теж відхилить.
Текст рішення: Постанова КАС ВС у справі №140/4934/25 — Єдиний державний реєстр судових рішень
