Вдова тримає рішення суду, де чорним по білому — її чоловік загинув. А на цвинтарі порожнє місце: тіло не повернули, і в ТЦК досі розводили руками — немає тіла, немає ритуалу. Військові почесті для таких родин більше не залежать від доброї волі: Президент підписав Закон №4875-IX, і прощання стало їхнім правом.
Що змінив підпис від 4 червня
Закон №4875-IX (законопроект №15029) Верховна Рада ухвалила 14.05.2026, Президент підписав 04.06.2026. Він закриває прогалину, через яку тисячі родин роками лишалися наодинці з горем: суд визнавав захисника померлим, але без тіла держава не мала процедури вшанування.
До цього військовий поховальний ритуал прив’язувався до наявності тіла, останків чи праху — без них почесті проводили хіба що як жест доброї волі. Тепер закон прямо вводить кенотаф — символічну меморіальну споруду на території кладовища, де тіла немає, але є місце пам’яті. Право на повний ритуал отримують родини захисників, яких суд оголосив померлими — не просто безвісно відсутніми. Це різні правові статуси, і саме оголошення особи померлою відкриває шлях до почестей.
Ритуал розписаний конкретно: до складу спецпідрозділу входять військовий оркестр, прапороносна група з Державним Прапором, прощальна і салютна команди. Під час церемонії звучить сигнал «Шана», лунають три залпи холостими, а складений Державний Прапор урочисто передають родичам загиблого. Це вже не символічний жест на розсуд місцевої влади, а обов’язкова процедура з визначеним переліком учасників і дій.
Хто запускає процес — теж важливо. Ініціатором ритуалу виступає родина, а організація лягає на територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Тобто без активної дії близьких церемонія не відбудеться автоматично: спершу — рішення суду, далі — звернення родини, і лише потім ТЦК планує почесті й установлення кенотафа.
Як адвокату провести родину через процедуру
Припустімо, до вас звертається родина танкіста з Чернігівщини: син загинув у 2024-му, побратими підтверджують, але тіло евакуювати не вдалося. Перший крок — рішення суду про оголошення особи померлою (ст.46-47 ЦК); без нього закон не працює. Маючи рішення, родина через вас звертається до територіального центру комплектування — саме ТЦК організовує ритуал і встановлення кенотафа.
Пастка, яку треба проговорити з клієнтом одразу: кенотаф не зупиняє пошуку тіла. Якщо останки знайдуть пізніше — відбудеться повноцінне перепоховання. Поясніть це до церемонії, щоб родина не сприймала кенотаф як остаточну крапку, а сам факт почестей — як підставу згортати ДНК-експертизи чи виключати героя зі списків розшуку.
Що це означає на практиці
У вашій практиці з’являється чіткий маршрут: рішення суду → звернення до ТЦК → ритуал із кенотафом і передачею прапора. Юристи військового напряму, які вже взяли закон на озброєння, готують пакет одразу з доказами факту загибелі — свідчення побратимів, дані про обставини. Саме вони лягають в основу судового оголошення померлим, а далі тягнуть за собою і питання . Чим міцніша доказова база на етапі суду, тим коротший шлях до почестей.
Варто зазначити, що встановлення факту загибелі є ключовим не лише для вшанування, а й для отримання фінансової підтримки — раніше ми пояснювали, коли родина має право на 15 млн грн навіть у разі смерті від хвороби, пов’язаної зі службою.
Три висновки для військового адвоката
- Закон №4875-IX дає родинам право на повний військовий ритуал навіть без тіла героя.
- Підстава — рішення суду про оголошення померлим, а не статус безвісно відсутнього.
- Підводний камінь: кенотаф не припиняє пошуку; при знайденні тіла — перепоховання.
Запитання для роздумів: А як бути зі спадщиною, якщо тіло так і не знайдуть — і від якої дати тоді рахувати строки?
Хоча це питання ще чекає на свою судову практику, Велика Палата ВС вже поставила крапку в іншому важливому аспекті — ми аналізували її позицію щодо спадкування коштів на банківських рахунках.
Закон: Закон №4875-IX від 04.06.2026 — zakon.rada.gov.ua
Картка законопроекту: законопроект №15029 — itd.rada.gov.ua
